0
December 4, 2021 05:23:09
Ru En Ua Select theme Select window style Print preview
Підсумки першої частини сезону 2010/2011. "Оболонь" - Face 2 Face Betting
December 23 2010

Підсумки першої частини сезону 2010/2011. "Оболонь"

Перед початком чемпіонату більшого песимізму, ніж вболівальники «Оболоні», не відчував ніхто. Після того, як команду залишив Юрій Максимов і декілька основних гравців, пивовари дуже невиразно провели весняну частину змагань, а в міжсезоння втратили ще кількох виконавців, які визначали малюнок гри. На їх місце прийшли футболісти з першої ліги і сумнів щодо їх готовності до гри на такому рівні був дуже великий. Втім, незважаючи на непереконливий старт, команда Сергія Ковальця знайшла свою гру і змусила рахуватися з собою всіх суперників, особливо грандів – пивовари переграли всі команди, які ставали чемпіонами України, а для «Шахтаря» та поразка так і залишилася єдиною.

Тренерський штаб. В сучасному футболі головний тренер сам по собі мало що може зробити і дуже важливе значення має команда фахівців, що йому допомагає, тому в провідних клубах тримають дуже чисельний тренерський штаб (зокрема в лондонському «Арсеналі» він налічує 20 осіб). Схоже, що керівництво ФК «Оболонь» це розуміє, і тренери до клубу приходять з готовою командою. Богдан Блавацький ще в 2005 році прийшов разом з Ярославом Бобиляком, Ігорем Артимовичем та Анатолієм Ставкою. Після того, як команду очолив Петро Слободян, поряд з ним на лаві з’явився колишній захисник і лідер «Оболоні» Сергій Конюшенко. Юрій Максимов прийшов не лише з тренерами Сергієм Ревутом, Олександром Трошкіним та Геннадієм Жилкіним, а й привів з собою ще медперсонал. Коли ця команда в повному складі перейшла до «Кривбасу» і «Оболонь» очолив Сергій Ковалець, разом з ним в команду прийшли Олег Ратій та Володимир Циткін (вже по ходу цього сезону його змінив В’ячеслав Мавров), з дублю до штабу першої був переведений колишній капітан пивоварів В’ячеслав Нівінський, а на його місце помічника Сергія Конюшенка прийшов ще один колишній футболіст «Оболоні» Віталій Кобзар.

Результати роботи нинішнього тренерського штабу найкраще показали виїзні матчі проти «Металіста» та київського «Динамо». «Оболонь» проявила себе дуже організованою і тактично грамотною командою, і якщо харків’яни зуміли завдяки високому класу футболістів пробити оборону непоступливих гостей, то в столичному дербі біло-зелені не дозволили біло-синім створити нічого небезпечного. Також добре помітна мотивація футболістів, особливо у матчах з набагато сильнішими командами, а в багатьох інтерв’ю гравці «Оболоні» підкреслюють хороший мікроклімат в команді. Не важко помітити і те, що перед матчева розминка, особливо вправи на фізпідготовку, які виконуються під керівництвом Олега Ратія, стала набагато якіснішою і змістовнішою, ніж при попередніх тренерах. До того ж чи не доказом хорошої роботи тренерського колективу є те, що команда з найнижчою сумарною трансферною вартістю в чемпіонаті (за даними відомого німецького сайту) зуміла випередити в турнірній таблиці п’ять команд.

Селекція. Після закінчення минулого чемпіонату в «Оболоні» залишилося лише 4 гравці, які були основними, коли команда виходила в Прем’єр-лігу – Євген Лозінський, Сергій Сибіряков, Олег Мазуренко та Артем Мірошніченко. Більшість гравців які прийшли разом з Ковальцем взимку не заграли, а Володимир Олефір і Максим Трусевич по закінченні сезону команду залишили. Серед літніх придбань крім досвідченого Валентина Слюсара, всі новачки команди раніше виступали в першій лізі, що як вже зазначалося раніше викликало серйозний скепсис. В перших іграх він підтверджувався, але згодом ігрові зв’язки налагодилися і виявилося, що прихід майже всіх футболістів був цілком виправданий. Вадим Сапай (екс-гравець алчевської «Сталі») надійно закрив проблемну для багатьох українських команд позицію правого захисника. Не менш вдало на не менш проблемній позиції форварда відіграв Олександр Мандзюк (ФК «Львів»), який в кожному матчі виконував величезний обсяг роботи і виявився більш швидким і настирним, ніж Павло Онисько, і більш забивним ніж Олександр Іващенко, які грали на цій позиції в минулому сезоні. Не менш забивним виявився атакуючий півзахисник Павло Худзік (ФК «Львів»), який не лише забив немало важливих голів, а виконував багато чорнової роботи, в деяких матчах граючи навіть опорного хава. Атакуючий півзахисник Вадим Панас (ФК «Львів») забив лише один м’яч (який приніс перемогу над «Зорею»), але також грав достатньо корисно, щоб вважати його прихід успіхом на трансферному ринку. Дуже вдало вписався в команду ще один колишній львів’янин Владислав Лупашко, який надійно і впевнено відіграв на ключовій позиції опорного півзахисника, хоча, нажаль, його прізвище частіше згадували в зв’язку з травмою Фернандіньо, ніж величезним обсягом руйнівної роботи, що він виконував майже в кожній грі. Трохи довше пристосовувався до вимог елітного дивізіону Сергій Кучеренко («Кримтеплиця») і спершу виглядав невиразно, а при виконанні стандартів він нагадував бліду тінь Валерія Куценка. Але ближче до кінця чемпіонату Сергій Ковалець знайшов місце на полі і для нього. Після травми Валентина Слюсара на позиції опорного півзахисника тренер поставив більш схильного до конструктивних дій Кучеренка і такий хід спрацював вдало, у Сергія пішли подачі зі стандартів, а також він вдало справився з проблемною для «Оболоні» роллю штатного пенальтиста, реалізувавши всі три спроби (в результаті ці пенальті дозволили перемогти запорізький «Металург» і «Таврію», а також здобути нічию в грі з донецьким «Металургом»).

Варто згадати і про прихід двох досвідчених футболістів. Екс-півзахисник «Металіста» і збірної України Валентин Слюсар був важливою фігурою в центрі поля і навіть отримав капітанську пов’язку, але через травму дуже багато пропустив. Голкіпер Олег Остапенко непогано відіграв в стартовому поєдинку проти «Динамо», але потім діяв менш вдало, і через успішну гру Олександра Рибки змушений був сісти на лаву запасних. Серед новачків за першу команду не зіграв лише форвард/атакуючий півзахисник Валерій Заваров – син володаря Кубку Володарів Кубків 1986 року виходив на поле лише в матчах молодіжного складу і лише зрідка з’являвся на лаві запасних першої команди.

Напередодні старту чемпіонату «Оболонь» представила вболівальникам нову емблему і новачків. На цьому заході разом зі вище вказаними футболістами Сергій Ковалець представив і Ігоря Пластуна. Втім говорити це про двадцятирічного футболіста не зовсім правильно – Ігор вихованець футбольної школи «Зміна», на базі якого і був створений футбольний клуб «Оболонь», а в першій команді з’явився ще в сезоні 2007/2008. Тоді пивовари грали в першій лізі де діяв ліміт – в кожній команді на полі мав бути присутній вісімнадцятирічний гравець. Завдяки такій особливості регламенту Ігор вже мав за плечима півтора десятка матчів за першу команду, і запам’ятався не лише високим зростом, а й досить пристойною грою в центрі півзахисту і двома голами (в ворота харківського «Геліосу» і луцької «Волині») . Цей сезон молодий футболіст розпочав в основі на позиції центрального захисника і в цілому виглядав дуже пристойно. Звісно, не обійшлося без помилок, але без сумніву цей сезон безумовно слід занести Пластуну в актив.

Тактика і гравці. В багатьох матчах сильна тактична підготовка стала запорукою успіху «Оболоні». Майже завжди команда грала за популярною нині схемою 1-4-2-3-1.

В якості основного голкіпера сезон розпочав новачок команди Олег Остапенко. Ветеран непогано відіграв проти «Динамо», але в наступних матчах пропустив 7 м’ячів, після чого Ковалець поставив в основу Рибку. Олександр не дуже впевнено відіграв в минулому чемпіонаті раптово розкрився і відіграв напрочуд надійно, а у виїзній грі проти «Ворскли» просто творив дива. Не можна не згадати і про взятий пенальті на останніх хвилинах у грі проти «Зорі» та ще багато важливих для команди сейвів.

Склад лінії оборони в цілому був стабільний. Справа – Вадим Сапай, в центрі – Ігор Пластун та Євген Лозінський, зліва – Павло Кустас. У разі потреби, будь кого з них підміняв Олег Карамушка. Єдиним виключенням стали матчі проти «Металіста», «Динамо» та «Металурга» де на лівий край оборони виходив атакуючий півзахисник Іван Котенко і команду гру цим не зіпсував. Звісно помилок в дії захисників вистачало, але в багатьох матчах оборона відіграла досить надійно, а в матчах проти «Шахтаря» і видному проти «Динамо» просто бездоганно. Варто відзначити активність флангових захисників в атакуючих діях, зокрема гольову передачу Вадима Сапая в матчі проти «Шахтаря» та фантастичний гол зі штрафного Павла Кутаса в ворота «Ворскли».

Теж саме можна сказати і про опорних опорних півзахисників. Ця позиція в сучасному футболі відіграє вирішальну роль. «Оболонь» виходила на матчі з двома футболістами в центрі півзахисту, основним завданням яких були руйнівні дії. За виключенням гри проти «Кривбасу» в сонові постійно виходив Владислав Лупашко. На початку сезону поряд з ним виходив Валентин Слюсар, а після того як він травмувався, на цій позиції грав Сергій Кучеренко. В деяких іграх також на цій позиції грали Павло Худзік та Олег Мазуренко, а одного разу навіть форвард Олександр Мандзюк.

Тріо атакуючих хавбеків варіювалося найчастіше. З боку оптимальним виглядав такий варіант: правий край – Сергій Сибіряков, лівий – Павло Худзік, під нападаючим – Вадим Панас, хоча така побудова досить умовна, адже футболісти постійно мінялися позиціями, лише Сибіряков частіше грав на правому фланзі. В основному атаки «Оболоні» будувалися через фланги і багато м’ячів були забиті після навісних передач або розіграшів штрафних ударів. Також результативними були і швидкі контр випади (наприклад, гол Худзіка в ворота «Динамо») чи багатоходові комбінації (гол Панаса в ворота «Зорі»). Слід згадати, що на цих позиціях також грали Іван Котенко, Олег Мазуренко, Артем Мірошниченко та Антон Шевчук .

Позицію на вістрі атаки зайняв Олександр Мандзюк. Це вже друга спроба форварда закріпитися в «Оболоні». І цього разу Олександр, який взяв екзотичний для гравця атаки 5 номер відіграв у всіх матчах і був одним з найкориснішим в складі «Оболоні», йшов у боротьбу за кожний м’яч, пресингу вав захисників, не даючи їх спокійно продихнути, заробляв стандарти, і найголовніше забивав. Здавалося, що 4 голи в 19 іграх для форварда не такий і великий показник, але це четверта частина голів команди, а Мандзюк не виконував штрафних чи пенальті. Досить часто з лави запасних на поле виходив Олександр Бондаренко. Молодому нападнику щастило менше і забити так і не вдалося, але певну користь він команді приніс, зокрема саме його настирний прохід до воріт змусив захисника запорізького «Металурга» фолити у власному штрафному майданчику.

Взагалі в першій частині чемпіонату в складі «Оболоні» на поле виходили такі футболісти:

Ім’я та прізвище Амплуа Громадянство Ігри Голи ЖК ЧК
Олександр Бондаренко нападаючий Україна 13 0 3 0
Євген Зарічнюк Півзахисник Україна 1 0 0 0
Олег Карамушка Захисник Україна 7 0 0 0
Іван Котенко Півзахисник Україна 13 1 4 0
Павло Кутас Захисник Україна 18 1 3 0
Сергій Кучеренко Півзахисник Україна 14 3 0 0
Євген Лозінський Захисник Україна 18 0 3 0
Владислав Лупашко Півзахисник Україна 18 0 2 0
Олег Мазуренко Півзахисник Україна 7 0 1 0
Олександр Мадзюк Нападаючий Україна 19 4 3 0
Артем Мірошніченко Півзахисник Україна 4 1 0 0
Олег Остапенко Воротар Україна 4 9п 0 1
Вадим Панас Півзахисник Україна 18 1 1 0
Ігор Пластун Захисник Україна 19 0 2 0
Олександр Рибка Воротар Україна 15 15п 1 0
Вадим Сапай Захисник Україна 18 0 4 0
Сергій Сібіряков Півзахисник Україна 17 1 2 0
Валентин Слюсар Півзахисник Україна 11 0 2 0
Павло Худзік Півзахисник Україна 18 4 6 0
Антон Шевчук Півзахисник Україна 7 0 0 0

Проблеми та перспективи. «Оболонь» пішла на зимову перерву на 11 сходинці, але не даремно Сергій Ковалець на прес-конференції після останньої гри сказав, що турнірні задачі ще не вирішені. Представниками ФК «Оболонь» не були окреслені чіткі завдання, постійно говорилося, що головне грати в футбол і радувати вболівальника, тому важко точно зрозуміти, що мав на увазі наставник киян. З іншого боку варто глянути на щільність в нижній частині турнірної таблиці і зрозуміти, що боротьба за виживання в цьому сезоні буде надзвичайно напруженою. У «Металурга» (Запоріжжя) і ПФК «Севастополь» достатньо часу щоб створити міцні колективи, які здатні відіграти втрачене в першій частині змагань, тому розслаблятися таким командам як «Оболонь» ні в якому разі не можна.

Для команди важливо зберегти той рівень гри. Який вона демонструвала восени, і в першу чергу зберегти склад, адже чутки про те, що лідери «Оболоні» можуть залишити команду час від часу виникали і по ходу сезону (зокрема Павла Худзіка сватали до Польщі). В команди Сергія Ковальця лава запасних коротка і втрата декількох футболістів може серйозно сказатися на грі, а бюджет клубу не дозволяє робити багато придбань. Сам Ковалець говорив, що слідкують за першою лігою, що в дублі є хороші футболісти але щоб заграти на належному рівні їм потрібен час. В принципі слова його слова не розходяться з ділом – Ігор Пластун (20 років) гравець основи, постійно на заміни виходить Олександр Бондаренко (21 рік), час від часу Антон Шевчук (20 років) та Євген Зарічнюк (21 рік), час від часу в заявку на ігри включалися Юрій Путраш (20 років), Вадим Родіна (22 роки) та Ігор Березовський (20 років).

Підсумовуючи можна сказати, що на «Оболонь» на весні чекає важка і напружена боротьба, але майбутнє команди виглядає набагато оптимістичніше, ніж на старті сезону.



© Voon Development Team 2000 - 2021 Contact us: info@voon.ru