Рівненський "Хімік" замість "Вереса"?

Перед тим, як стало відомо, що «Верес» таки знявся зі змагань у другій лізі, в газеті «Український футбол» напередодні було надруковано матеріал, в якому йшлося про передумови гибелі «Вереса». Хоча ще тоді вірили, що команду таки вдасться зберегти…

Надто невдалий виступ рівненського «Вереса» в осінній частині сезону-2010/2011 змусив багатьох шанувальників і фахівців футболу замислитися над риторичними запитаннями: «Кому потрібна ТАКА команда?» і «Чи потрібен професіональний футбол у Рівному взагалі?». Якщо взимку містом ходили чутки про те, що є надія на порятунок єдиної команди майстрів у області, то після того, як «Верес» не зміг вийти на перший домашній матч весняної частини чемпіонату, стало зрозуміло: рівненський клуб опинився на краю прірви…

На такий виступ «Вереса», як у чемпіонаті-2010/2011, із «побиттям» одразу кількох національних футбольних антирекордів, уболівальники звісно ж, не очікували. Втім, якщо подивитися на ситуацію з іншого ракурсу, можна поставити зустрічне питання: «А чи могли ЦІ футболісти за ТАКИХ умов продемонструвати кращі результати?». Поглянемо правді у вічі — важко дорікнути у чомусь молодих хлопців, більшість з яких не змогла влаштуватися навіть у командах обласного (!) чемпіонату, в тому, що вони не віддавалися боротьбі в кожному з поєдинків другої ліги восени 2010 року. Футболісти і тренерський штаб робили все, що могли, на рівні своїх можливостей. Це, звісно ж, не футбол високого класу (м’яко кажучи), однак вони бодай спробували без грошей і без належних умов позмагатися за честь свого міста. Зараз питання поставлене просто: будуть гроші — буде й команда…

Президент ФК «Верес» Ігор Климишин, котрий очолює рівненський клуб уже кілька років, нині не бажає спілкуватися з представниками преси. Чи то в нього поки немає жодної конкретики, чи то просто журналісти й прості вболівальники «дістають» його одними й тими ж запитаннями. Ми пробували вийти на нього, однак слухавку його мобільного телефону ніхто не піднімав. Аби хоча б якось з’ясувати ситуацію довкола єдиного і багатостраждального «профі-клубу» Рівненщини ми звернулися до нинішнього, «фактичного» наставника «Вересу» — Миколи Яцюка.

— Пане Миколо, розкажіть, будь-ласка, про нинішній стан справ у «Вересі».

— Стан справ поки що такий: нами ніхто не опікується, команді ніхто не допомагав, окрім міської влади і виділених нею певних коштів, ніякої фінансової допомоги не було. Обласна влада обіцяла знайти для головної команди області необхідну суму грошей, однак з місця це питання так і не зрушилося. Команда заявилася на зимову першість Рівного пам’яті Володимира Шморгуна, провела там 11 матчів (після групового раунду, який завершила на 4 місці, в 1/8 фіналу «Верес-Слов’яни» у серії післяматчевих одинадцятиметрових ударів поступилися любительській команді «Каламбур» — 1:1 та 6:7 по пенальті. — Прим.авт.). Виступали у цих змаганнях на голому ентузіазмі, завдяки кільком меценатам. Нині багато гравців залишили команду. Скороход поїхав до Полтави. У пошуках кращої долі й нового клубу вирушив і Литвинчук. Низка футболістів 1991-1993 років народження також може незабаром змінити клубну прописку. Наразі ми проводимо тренування, займаємося підготовкою до весняної частини сезону, адже сподіваємося на диво. Повторюю: ніхто нам не допомагає. Робимо це на цілком громадських засадах. Було б смішно, якби не так гірко!

— Яким ви бачите вихід із цієї «тупикової» ситуації?

— Аби зберегти клуб, нашій міській і обласній владі треба об’єднати зусилля. Необхідно забезпечити футболістів елементарними умовами, тим же харчуванням. Планується підсилити склад кількома футболістами з інших міст, а їм треба десь мешкати у Рівному. Зробити хоч би мінімальні зарплати, забезпечити необхідним. Провести тренувальні збори, аби належним чином підготуватися до тих восьми ігор, які на нас чекають навесні. Відтак влітку можна буде запросити групу гравців з області. А вже тоді, провівши змістовну підготовку, можна буде ставити перед командою певні завдання на наступний чемпіонат. Однак зараз у нас безліч проблем: від того, хто ж гратиме за колектив («на контракті» залишилися всього кілька футболістів), і до того, яким чином відбуватиметься фінансування. Якщо влада міста Рівне, попри всі труднощі, хоч якось намагалася допомагати, то владні структури області, навпаки, відвернулися від нас.

— Чи можна сказати, що, попри всі негаразди, «є світло у кінці тунелю»? Невже все ще залишається шанс зберегти команду?

— Знаєте, я фанат рівненського футболу. Сам віддав цьому виду спорту багато років свого життя і не хочу, щоб наші футбольні традиції, здобутки минулих поколінь, було змарновано кількома людьми. Адже все це будувалося нашими дідами і батьками. Ми не маємо права знищити його. Знаю, що існують у місті люди, котрим не байдужа доля кклубу. Приміром, у Гощі є команда, в якій платять футболістам непогані гроші, така ж ситуація в Оржеві, в інших колективах, які грають у чемпіонаті Рівненщини. А в команді майстрів умови значно гірші, ніж у командах з районних центрів і маленьких населених пунктів. На мою думку, це — нонсенс!

— Зрозуміло, що моральний стан у хлопців не найкращий, враховуючи таку ситуацію. Натомість, як ви оцінюєте функціональний стан гравців на даному етапі підготовки?

— Наразі мив запросили відомого тренера Ярослава Йосиповича Нечипорця, який допоміг з фізичною підготовкою до зимової першості міста. Більшість молодих гравців (а це сім-вісім футболістів) готові до серйозних навантажень. Фізичну підготовку пройшли, тепер слід здобути належну ігрову практику. До команди приєдналися брати Шелюки зі Смиги, також приїхав до нас один здібний хлопець зі Стрия, приїжджають люди, що були раніше на оглядинах у Києві та Житомирі. Ситуація з комплектуванням складу така, що провідні гравці з нашої області, котрі прагнуть нормально заробляти, відмовляються від пропозицій підсилити «Верес». Натомість, на сьогодні кілька футболістів залишили команду і перейшли в аматорські колективи…

— Тож наостанок нашої розмови можна зробити висновок: надія на те, що «Верес» не зникне, все ж залишається?..

— Треба зробити все можливе, щоб команда не розпалася. Все, що необхідно по-мінімуму, — це забезпечити її нормальними умовами для тренувань, хоча б одноразовим харчуванням і помешканням для гравців з інших міст. А там уже можна буде говорити про реальне підсилення. Ви знаєте, що перед весняною частиною першості з команди було знято три очки за несплату внеску. Зараз ми заборгували вже 67 тисяч гривень. Сподіваємося на допомогу керівництва міста, такі передумови є. Завтра (розмова відбувалася 27 квітня. — Прим. авт.) нас має прийняти мер Рівного Володимир Хомко. Тому ситуація довкола «Вереса» з’ясується вже найближчим часом. Ми не опустимо рук, поки буде надія на порятунок.

P.S. Отже, наставник «Вереса» виявляє певний оптимізм, хоча ситуація наразі є дуже і дуже критичною. Тим часом, у навколофутбольних колах Рівненщини поширюються чутки про можливе створення в області іншого, альтернативного «Вересу», професіонального клубу. Дехто киває у бік райцентру Костопіль, точніше — тамтешнього ліцею-інтернату, що має статус обласного, вихованці якого виступають у чемпіонаті України серед юнаків. Час від часу в «футбольних кулуарах» обговорюють можливість створення команди майстрів на базі минулорічного чемпіона області — рівненського «Хіміка». Втім, і цей колектив, хоч як це парадоксально, фактично припинив своє існування, відмовившись від участі в чемпіонаті Рівненської області 2011 року. За чутками, буцімто керівництво одного з провідних підприємств регіону — ВАТ «Азот» («Хімік» саме захищав його кольори, будучи заводською командою — спеціально зробило вимушену паузу, аби восени приголомшити всіх заявкою у другу лігу ПФЛ. Утім, аби заявитись у змагання професіоналів, новоствореному колективу необхідно буде обов’язково взяти участь у чемпіонаті України серед аматорів — такими є загальні вимоги. Та всі ми розуміємо, що задля збереження професіонального футболу в Рівному футбольне керівництво може піти на певні поступки.

Довідка

«Верес» (Рівне)

Повна назва: ФК «Верес» Рівне.

Рік заснування — 1957.

Стадіон «Авангард» (До кінця ХХ ст. — близько 25 000 місць. На сьогодні вміщує 4 500 глядачів). Колишні назви: «Колгоспник» (1957—1966), «Горинь» (1967—1971), «Авангард» (1972—1990). Сучасна назва з 1991 року.

Досягнення рівненської команди майстрів:

— Бронзовий призер 2-ї ліги чемпіонату СРСР — 1981 та 1990 рр.

— Фіналіст Кубка Української РСР — 1957 та 1991 рр.

— Переможець першої ліги чемпіонату України — 1992 р. (весна).

— Півфіналіст Кубка України — сезон 1993/94 рр.

— Найвище досягнення у національних чемпіонатах — 12 місце у вищій лізі сезону 1993/94.

Найбільше матчів у складі команди провів Володимир Новак — близько 550 ігор.

Найкращий бомбардир — Володимир Чирков — 89 м'ячів. Він же є і рекордсменом за кількістю забитих голів у одному сезоні — 25 (1980 р.).

Перша гра: 20 квітня 1958 р. «Колгоспник» — ЛТІ (Ленінград) — 0:0.

Перший гол: Володимир Тимохін. (1958 р. «Колгоспник» — «Динамо» (Таллінн) — 2:2.).

Перша перемога: 6 травня 1958 р. «Колгоспник» — «Волга» (Калінін) — 4:2.

Найбільша перемога: «Авангард» — «Кристал» (Херсон) — 6:0 (1982 р.).

Найвідоміші гравці: Т.Приймак, А.Васін, Борис Русланов, В.Дударенко, Григорій Шаламай, Віктор Консевич, Б.Білоус, Віктор Денеж, С.Кочубинський, Олександр Кольцов, І.Маркевич, Тиберій Попович, Володимир Чирков, Георгій Яковишин, Володимир Новак, Юрій Кубишкін, Богдан Самардак, Ігор Кабанець, Олег Синицький, Святослав Сирота, Олександр Свистунов, Олександр Червоний, Ігор Яворський, Олег Кучер, Денис Філімонов, Олександр Паляниця, Сергій Вознюк, Михайло Бурч, Вадим Васильєв, Віталій Шевчук.

Найвідоміші тренери: Віктор Матвієнко, Володимир Трошкін, Роман Покора, Віктор Носов, Михайло Дунець, Михайло Фоменко.