Перша ліга. "Олександрія" - "Прикарпаття" 3:0. Бенефіс "Олександрії": ніяких "якби" для суперника

"Олександрія" - "Прикарпаття" 3:0

Голи: Козак, 23,Зейналов, 47, Чередніченко, 49 (п.)

«Олександрія»: Паньків, Назаренко, Сахневич, Запорожан (Казанюк, 52), Чередніченко-к, Гітченко, Довгий(Грицук, 46), Таргамадзе (Старенький, 75), Ксьонз, Шевченко (Зейналов,46), Козак(Полярус, 56).

«Прикарпаття»: Локотир, Гребінський, Плехтяк, Антонюк, Ковальчук(Стоцький, 79), Ковалюк-к, Пономаренко, Микуляк, Іванишин, Герасименко, Сокіл(Вірстюк,57).

Попередження: Запорожан, 29, Чередніченко, 63, Полярус, 83 – Ковальчук, 62

Зважаючи на теоретичну інтригу в лізі як у боротьбі за дві путівки в екстра-клас, так і в змазі за «третього крайнього з кінця», ніхто б не подумав, що тур закінчиться саме так: ані позиції 1-2, ані 15-18 не похитнулися. Причім, реальнішими відтак є шанси в боротьбі (за путівку в ПЛ) з «Чорноморцем» у «Буковини» та «Львова», аніж у «Сталі» чи «Закарпаття», які, зрештою, перемістилися вниз, поближче до «Кримтеплиці». Що ж до лідера першості, «Олександрії», то зважаючи на те, що головний свій матч весняної частини сезону ця команда виграла напередодні в Одесі, можливості того, що жовто-чорних з Кіровоградщини ми не побачимо наступного сезону в Прем’єр-Лізі (з огляду на гарантовані залікові три по «Феніксу» та чотири домашні матчі) були напередодні звітнього поєдинку надто слабкі, аби на них зважати. Справедливости заради скажемо, що хоча «Олександрія» і сама доклала зусиль до того, щоб майже весь сезон маячіти на першій сходинці, одначе, і суперники доклали чимало до того, щоб, дещо збавивши оберти навесні, команда Шарана нарешті-таки пішла у відрив.

Утім, лідерство і практичний вихід уже до класу найсильніших в Україні, не означали того, що матч ПФК проти «Прикарпаття» перетвориться для лідера на легку розминку. Бо якби олександрійці розслабилися, то могли б отримати й нулеву нічию (на більше, думаю, за всього трьох ударів у напрямку воріт за весь матч, за всієї поваги, галичани б, мабуть, не спромоглися). Однак, до честі лідера першості ніяких «якби» і «мабуть» не відбулося. З іншого боку, питання навіть не в тому, що у «Прикарпаття» нині у п’ять разів менше очок, ніж в «Олександрії» та «Чорноморця», які, візьму на себе сміливість передбачити, і стануть фігурантами Прем’єр-Ліги 2011-2012. Питання в тому, а що взагалі зараз робить футбол Станіславщини загалом і Станіслава зокрема: тому що те, що побачили глядачі у виконанні галичан, це не футбол, а якесь намагання футбольної розминки чи що. Іноді ловиш себе на думці, що це дуже добре, що у вітчизняних футболістів погано з реалізацією голевих моментів: інакше б такі матчі як «Олександрія»-«Прикарпаття» закінчувалися б, скажімо, 19:0, а так – тільки 3:0. У даному випадку рахунок, на жаль, не відображає сутності футболу, який сьогодні побачили глядачі.

До честі представників Івано-Франківщини можемо сказати тільки одне: вони робили на полі тільки те, що могли – намагалися зачепитися за м’яч, за гру, за сяку-таку позицію. Намагалися перейти (і переходили, коли опонент зупинявся) на чужу половину поля. Двічі (по разу на тайм) навіть намагалися небезпечно вдарити по воротах. За це їм спасибі. Галичани можуть занести в плюси також те, що на них суперники кілька разів нафолили на картки – все решта потрібно записати колишнім спартачам з Франківщини тільки в мінус. Якби не допоміг арбітр зустрічі (передовсім, боковий), то олександрійці б, крім і так казкової кількості моментів у матчі, гарантовано організували б до 5-6 виходів сам-на-сам, частину з яких неодмінно б реалізували: думаю, арбітри просто пожаліли гостей, на дії яких, особливо в другому таймі, було шкода спостерігати навіть і з трибун…

«Олександрія» кинулася на ворота гостей із перших хвилин – відчувалося,передовсім, що після перемоги над «Чорноморцем» з двох можливих ейфорій, в команді перемогла здорова – футболісти не задерли носа, а взялися доводити в матчі з аутсайдером, що вони можуть грати у хороший футбол із будь-якою командою. У стартовому складі господарів впадала в око присутність всього двох номінальних півзахисників – Довгого і Таргамадзе. М’яч «Олександрія», проте, доставляла до своїх трьох нападників доволі швидко, господарі атакували послідовно і динамічно. Рахунок господарі могли відкрити на 2-й, 4-й чи, особливо, на 5-й хвилині – тоді Таргамадзе в останню мить перехопив м’яч при відпасовці суперником голкіперу і одразу ж пробив – Локотир не був готовий до удару, але й удар був надто поспішний і не прицільний, тому-то воротар гостей якось із ним таки упорався. На 7-й хв. Давід робить пас п’яткою на Довгого, але захисники були саме в точці прийому м’яча, і Олексі протаранити оборону, аби створити зручний для удару момент, не вдалося. На 8 хв. потужного удару справа завдає В’ячеслав Шевченко – не вийшло з прицільністю. На 10 хв. продзвенів перший і ледь не останній в цьому матчі дзвіночок для господарів: Герасименко мчав щодуху на Запорожана, намагаючись відібрати м’яч при передачі на Паньківа: то була перша й остання поява суперника в штрафній олександрійців за перший тайм. На 13 хв. Довгий з центру переводить м’яч на Таргамадзе, і той, оббігши захист, проходить в штрафну лівим флангом і пасує – не знайшлося партнера на зручній позиції. На 14-й хв. стався перший (і останній за тайм) удар прикарпатців у бік воріт господарів – то було виконання штрафного удару. На 18 хв. «Олександрія» має два моменти для взяття воріт і ними не скористовується. На 21 хв. Таргамадзе здійснює черговий рейд у штрафну гостей: захопившись обвідкою суперника і динамікою епізоду, грузинський легіонер не доводить його до логічного завершення. А на 23 хв. Шевченко проривається в штрафну, падає, швидко підіймається і відпасовує на партнера – Михайла Козака, який прицільно кладе шкіряну кулю у праву від воротаря «дев’ятку». Це було для присутніх на місцевому стадіоні подвійне свято – і розпечатка воріт гостей, і перший клубний гол форварда Михайла Козака в офіційних матчах. Прикметно, що «пожежі» біля воріт Локотиря продовжують виникати й упродовж трьох наступних хвилин, причім, в одному з епізодів воротар після удару олександрійця випустив м’яч, ледь не створивши сам собі голеву ситуацію. На 36 хв. сталося ще одне футбольне чудо в цьому матчі: Олекса Довгий зміг не забити, розстрілюючи ворота з кількох метрів. А на 38 хв. Іван Локотир знову невпевнено грає на останньому рубежі, ледь не наробивши лиха для своєї команди. Кінцівка тайму пройшла спокійніше, а от на доданій хвилині трійця олександрійців із Довгим на вістрі атаки «законно» проходила в штрафну – одначе, офсайд (як мені здалося, досить спірний).

Уже на 46 хв. Давід Таргамадзе створює ще один момент. А на 47-й свіжий Руслан Зейналов головою переграє воротаря під час чергової атаки олександрійців: 2:0. На 49 хв. Ксьонз увірвався в штрафну справа і був збитий. Пенальті реалізує капітан Ігор Чередніченко:3:0. На 54-й хв. Зейналов, який був сьогодні, як і вся команда господарів, явно в ударі, виходить сам-на-сам, падає, але свисток арбітра зустрічі змовчав у плані пенальті. На 56 хв. трапилося чергове трохи сумнівне «поза грою» у Таргамадзе. На 60 хв. пожежа в оборонному стані прикарпатців відбувалася так. «Олександрія» розігрує перспективний штрафний – Таргамадзе елегантно перекидає м’яч у штрафну на Ксьонза, але і після повторного знесення олександрійця арбітр другого пенальті все ж не дав. Тим часом намагання «Прикарпаття» наблизитися до чужої штрафної «Олександрія» придушує в зародку – на 63 хв. Ігор Чередніченко займався саме цим жорсткувато й отримав гірчичника. На 66 хв. Ксьонз просто розстрілює ворота суперника – цього разу кіпер Локотир зіграв вище всіляких похвал, опинившись на шляху польоту м’яча. На цій же хвилині дотепно обвідним ударом пробиває Руслан Зейналов: воротар уже був безпорадним, але м’яч потихеньку минув ліву від голкіпера стійку. На 70 хв. всі дочекалися першого за другий тайм удару по воротах Паньківа. А на 73-й Олександр Микуляк пробиває штрафний – вище воріт. На 76 хв. Артем Полярус, вихованець олександрійської футбольної школи (клуб «Аметист-2001»), який дебютував у матчі, пройшов справа в штрафну і здійснив чудовий простріл на партнерів, які не довели його до логічного кінця. Кінцівка матчу – то була епоха розбазарювання моментів «Олександрії» і героїзму захисників «Прикарпаття»: двічі, на 84 та 85 хвилинах, Локотир під час стрімких навал господарів десь собі подівся з рамки воріт (ймовірно, абсолютно неправильно обидва рази займав позицію і випадав з гри), а олександрійці обидва рази трохи в барселонівськи-грайливому стилі доводили справу до прицільних ударів – спочатку момент був у Ксьонза, а потім у Старенького. І треба ж: обидва рази польові гравці «Прикарпаття» якимось чудом встигали влетіти у власні порожні ворота і вибити м’яч. Таке часто трапляється в британському футболі, і таке рідко бачиш у нашому. Красиві, ефектні моменти, коли і група атаки і захист роблять усе правильно, але більш натхненному захисту щастить…

Залишається додати тільки одне: після звітного туру «Олександрія» іде у десятиочковий відрив від третіх-п’ятих місць, і, мабуть, є сенс достроково вітати цю команду з виходом до Прем’єр-Ліги: посунути олександрійців з першого місця може тільки «Чорноморець»: але тільки теоретично. Адже «Олександрія» має явно сприятливіший календар фінішної прямої 20-ї першості: хоча б тому, що і з середнячком «Арсеналом» і з бійцівськи налаштованим «Львовом» жовто-чорним грати вдома, а «Чорноморцю» - на виїзді.