Комплектація. Натуралізація. Провокація

Останнім часом в українському футбольному середовищі розгорнулася неабияка дискусія про національну збірну команду країни, її результати, шляхи комплектації заради успіху під час домашнього Євро, стратегію клубів, яка спрямовується на досягнення власних завдань. Пролунали критичні зауваження на адресу членів Виконкому ФФУ і навіть заклики змінити чинне законодавство. Знову йдеться про футболістів-легіонерів.

Дійсно, на деяких стадіонах під час футбольних матчів «найбільш свідомі» вболівальники розгорнули транспаранти з вимогою припинити натуралізацію. Думали вони про загальне невиконання Конституції України, чи то була вимога щодо окремої групи громадян, не вказувалося. Хоча за логікою подій, якщо адміністрація спортивних споруд дозволила розвісити на своїх трибунах такі гасла, то йдеться все ж таки про незадоволення із вступу до українського громадянства футболістів, які приїхали в нашу країну і приймають участь в чемпіонаті України з футболу. Розуміють керівники спортивних споруд або не розуміють, що дозволили лунати і не запобігли расистським за суттю закликам, мене звісно цікавить, хоча для більшої зацікавленості є відповідні комітети у ФФУ і Дирекція Премєр-ліги. Мене все ж таки більше цікавить інше. Наприклад, чому відомі фахівці футболу, дозволяють собі висловлювати думки, які б у цивілізованому суспільстві викликали б негайну реакцію не тільки футбольної влади?

Наприклад, славетний у минулому футболіст Владислав Ващук дав інтерв’ю, в якому гнівається, що в чемпіонаті України приймають участь натуралізовані футболісти. «Якщо так піде далі, то у нас буде натуралізована молодіжна збірна", каже В.Ващук.

Залишаю осторонь деякі вузько спортивні питання і хочу поставити таке запитання: чи розуміє пан В.Ващук, що «натуралізований» українець це повноправний українець? Якщо не розуміє, то треба порадити йому відкрити Конституцію України і прочитати, що громадянин, який вступив до громадянства України користується всіма правами, притаманними громадянину України без будь яких виключень. Якщо В.Ващук це усвідомлює і пише про натуралізованих українців, як не українців, то слід нагадати, що поділення громадян за національною ознакою, кольором шкіри, віросповіданням – є расизмом.

Ще далі пішов не менш славетний футболіст, а зараз клубний тренер О.Лужний, який дав таке інтерв’ю: «…засилля легіонерів веде до їх натуралізації, а цей процес я рахую повним абсурдом. Залученням іноземців ми попросту принижуємо себе… Але ще раз задам питання: чому, якщо такий футболіст не затребуваний в рідній збірній, його послугами повинні користуватися ми.? … таким чином ми розписуємося у неповазі до себе».

Те, що клубного тренера так сильно хвилює стан комплектування національної збірної команди України і повага до неї - дуже добре. А все інше вже чистої води фарисейство та дуже схоже на провокацію. Провокацію тому, що після таких інтерв’ю вже знайшлися бажаючи закидати футбольні поля, під час гри збірної, бананами, вивісити расистські транспаранти, організувати обструкцію іноземним футболістам. Розуміють чи ні всі, хто дає такі інтерв’ю власну відповідальність?

Давайте разом подивимося яке в Україні «засилля легіонерів»? Всього в професійному футболі України трішечки більше ніж 1800 футболістів. З них 149 легіонерів, тобто менше 10%.

Мені здається, що О.Лужний чітко розуміє, що по-перше, ніякого засилля легіонерів в нашому футболі немає, а по-друге, кількість футболістів-іноземців, що прийняла громадянство України нікчемна. З 149 - четверо! І це так схвилювало О.Лужного? З цих чотирьох футболістів, лише двоє (!) претендують на місце у складі збірної команди України. Двоє. І це викликало таку лють у В.Ващука і О.Лужного? Чи вони побачили, що Марко Девіч грає краще за інших, і просто ревнують? Вам не смішно? Мені ні, тому що серб Марко Девіч і бразилець Едмар, які на законних підставах здобули українське громадянство, за своїм ставленням до України більші українці, ніж деякі з тих, хто має батьків українців і народився в Україні.

А де до речі були ці прибічники чистокровного українського футболу і раси, коли Президент ФФУ Григорій Суркіс пропонував футболісту-іноземцю з Африки вступ до українського громадянства? Як би вони реагували зараз, якщо б цей футболіст дав тоді згоду і став гравцем збірної? Питаннячко… До чого призводять намагання обмежити права і свободи людини або виміряти, перевіряти показники крові чи надавати перевагу однієї національності над іншою, або мріяти про чистокровну расу, суспільство знає з вироку Нюрнбергського трибуналу. Раджу почитати всім, бо деякі почали забувати уроки історії.

Повертаємося до футболу. Головний тренер збірної команди України, світова зірка О.В.Блохін, теж критикує членів Виконкому ФФУ. Він хоче, щоб статус легіонера залишався навіть за тим громадянином, який прийняв українське громадянство але не може за правилами ФИФА бути викликаним у збірну України. Хочу запитати Олега Володимировича, а хто проти цього заперечує?

Можу нагадати, що у дійсності відбувалося на Виконкомі. Шанувальники гри це узнали з інтерв’ю Президента федерації футболу. Після засідання Виконкому ФФУ 4 липня 2011 р., Григорій Михайлович в інтерв’ю розповів: «…сьогодні не пройшов уточнюючий пункт регламенту, який би не давав можливості іноземним футболістам, які отримали український паспорт, але які не мають право виступати за нашу збірну, не рахуватися легіонерами…».

Це не так. Не так тому, що коли саме цю формулу оголосив у своїй промові Суркіс Г.М., характеризуючи необхідність захисту українського футбольного простору від можливих зловживань з питань отримання громадянства, я особисто негайно підтримав Суркіса Г.М і запропонував прийняти цю пропозицію. Виходило, що у повній відповідності до Регламенту ФІФА зі статусу і трансферів футболістів, гравець, який був вже залучений до збірної команди однієї країни і внаслідок цього не мав права залучатися до лав збірної команди нашої країни, незважаючи на вступ до громадянства нашої держави, вважався б за своїм статусом в Україні легіонером. Це нормально і давало правове посилання на вимогу ФІФА. Але несподівано Президент ФФУ відмовився поставити на голосування свою ж пропозицію в Регламент, яку сам озвучив і потім підтвердив у власному інтерв’ю. Що відбулося далі можна характеризувати коротко. Деструктивні сили, для діяльності яких в Україні не має соціального підґрунтя, оскільки наша країна багатонаціональна і в неї не має місця ксенофобії, постала перед фактом злочинних дій купки осіб, які сповідують расизм. На превеликий жаль ми спостерігаємо пособництво у таких діях з боку тих, хто в першу чергу повинен боротися проти расизму. Ми маємо зрозуміти, що отримали виклик і повинні негайно знайти адекватну відповідь.

Хочу привести витяг з листа на вболівальницькому інтернет-форумі громадянина під ніком «Вава». Він пише: «Ось така нісенітниця триватиме до тих пір, поки в нашій свідомості гравці ділитимуться… залежно від національності. Такий чинник, як національність, має бути викреслений в першу чергу з нашого мозку. Єдиний показник - це рівень гри. Хто його показує - білий, чорний, зелений, сіро-буро-малиновий - навіть в голову нікому не повинно приходити…»

Така думка більшості вболівальників, думка інтелігентних і освічених людей, які теж розуміються на футболі, і яку треба враховувати футбольними фахівцям, навіть якщо немає поваги до Конституції України та Закону України «Про громадянство».

УЄФА веде непримиренну боротьбу з будь якими проявами расових забобонів та дискримінацій, а керівництво УЄФА постійно підкреслює, що усі Асоціації, Ліги, клуби, прихильники футболу і бажано спортивні журналісти мають зробити свій внесок у боротьбу з радикальним націоналізмом, расизмом, антисемітизмом та насильством у футболі.

Хотілося, що б всі вивчили програму УЄФА «10 кроків проти расизму» і не вдавалися до оцінок і дій, які можуть зашкодити іміджу України особливо перед проведенням фінальної частини ЄВРО-2012.