|
"Олександрія" - "Іллічівець" 1:2. Пропала нічия…або Український синдром останніх хвилин - Face 2 Face Betting October 14 2011
"Олександрія" - "Іллічівець" 1:2. Пропала нічия…або Український синдром останніх хвилин Украина. Олександрія. Стадіон "Ніка". 4 200 глядачів Головний арбітр: Ігор Іщенко (Київ) "Олександрія" - "Іллічівець" 1:2 Голы: Кралік, 52, - Пуканич, 41 (пенальті), Бутко, 90+3 Важко сказати, яка з двох команд перед звітним поєдинком почувалася гірше. Матч за шість очок – ця метафора була фактичною назвою поєдинку. Обидва клуби опинилися перед традиційно «нещасливим» 13-м туром разом із «Оболонню» у якості «щасливих» виборювачів одного з двох перших місць дна турнірної таблиці. Сказати, що програвати жодній із команд було ніяк не можна – все одно, що нічого не сказати. Команда з Маріуполя укомплектована, хоч і орендованими, але футболістами, які в разі потреби могли б скласти цілу збірну України, команда, яку останнім часом прийнято вважати ледь не фарм-клубом чемпіона України, опинилася-було аж на 15 місці. Більше того, її тренерський місток щойно залишив Валерій Яремченко, а новий штаб сформувався незадовго до звітного матчу в Олександрії. А ПФКА, який, б ючись у кожному турі, винятково проти всіх прем’єр-лігівців не на життя, а насмерть, раптом зазнав несподіваних двох поразок 0:5 у кубку та 1:5 в чемпіонаті, що не могло в жодному випадку позитивно позначитися на морально-вольовому самопочутті футболістів. Список лих олександрійців доповнила втрати двох ключових гравців – травмувалися і не взяли участі в матчі Андрій Запорожан та Давід Таргамадзе. Грузинський хавбек, забивши гол за власну збірну і ледь не допомігши здобути нічию в матчі проти учасників Євро-2012 греків, - на думку місцевих трибун в морально-духовному плані означав втрату 50% бойової міці команди з берегів Інгульця. Пам’ятаючи про деякі доволі безвольні матчі у виконанні маріупольців та про шалену мотивацію олександрійців вдома, які сьогодні, між іншим, зазнали всього другої домашньої поразки в ЧУ-2011/2012, а також про те, що в команді Володимира Шарана на гол та самовіддану гру можна очікувати від будь-якого з футболістів, були сподівання, що матч очікує на всіх превельмизахоплюючий. Крім того, слід було б пам’ятати, що практично завжди зміна тренерів (як у випадку «Іллічівця») тягне за собою не опускання рук, але, навпаки, заряджає команду додатковою мотивацією. Забігаючи наперед, скажемо: очікування від цієї гри «битви за 6 очок» – виправдалися сповна. Володимир Шаран поставив на гру найбільш боєздатний на даний момент склад: незмінний Паньків у воротах плюс захист – Чередніченко , Гітченко, Сидоренко, півзахист - Кралік, Салхі, Казанюк, Довгий, Старенький – та Ксьонз з Кабановим на вістрі атаки). Від імені в.о. легендарний Геннадій Орбу запропонував таких футболістів: Шуст – у рамці, далі захисники Бутко, Полянський, Іщенко, Шевчук, четвірка хавів – Яворський, Тищенко, Ярошенко й Пуканич, та Кожанов з Фоміним в атаці. З перших хвилин матчу територіальна перевага одразу почала переходити чомусь до червоних гостей: вже на 3-й хв. Ярошенко подавав кутовий, а на 6-й після навісу Кожанова й удару Фоміна, свою майстерність довелося демонструвати Юрію Паньківу. «Олександрія» відповіла кутовим, а на 10 хв. Павло Ксьонз з кута штрафного ледь не розпечатав ворота суперника – удар прийшовся вище воріт. На 18-й та 22 хвилинах маріупольці також могли забити, але до явної гостроти біля воріт господарів так і не дійшло. На 24 хв. після паса Тауфіка Салхі Тарас Кабанов не зміг пробити голкіпера. До кінця першої третини гри маріупольці грають на Фоміна, олександрійці – на Кабанова, причому обидва форварди з завидною регулярністю встигають забігати в офсайди, а в ті моменти, коли господарям вдається зіграти точно на Тараса Кабанова, удари у форварда, який, здається, не програв в матчі жодного верхового єдиноборства, видаються вкрай неточними. Під кінець тайму жовто-чорні відновлюють рівновагу в матчу з точки зору територіального володіння м’ячем, діють гостріше і навіть мають деяку перевагу в моменти, коли середній темп гри раптово пришвидшується – однак захист «Іллічівця» доволі спокійно справляється з цими ситуаціями. Тим часом, олександрійці все більш напористо шукають шляхів до чужих воріт, що, врешті-решт, призвело… до гола у їх ворота. Команди обмінюються гострими контрвипадами, один із яких на 40 хв.призводить до того, що Юрій Паньків, намагаючись перекрити дорогу м`ячу, зіграв необережно в межах власної штрафної, поклавши на газон Ярошенка – пенальті. До м’яча на 41 хвилині підходить Адріян Пуканич: Юрій Паньків вгадує напрямок траєкторії удару, але гарматний постріл не залишає голкіперу шансів – 0:1, гол у роздягальню. Причому, зовсім необов’язковий – Ярошенко виходив на оперативний простір, але ситуація була не з стовідсотковоголевих, Паньків міг і не чіпати Костянтина, потреби в цьому не було. На 44 хвилині Денис Кожанов, один із найнебезпечніших для суперника футболістів у цьому матчі, видає справа кинджальний пас на «співавтора пенальті» Ярошенка – але той не дотягнувся до м’яча, і з другим голом глядачам доводиться почекати. Свисток арбітра про перерву, з урахуванням того, що ПФКА більше одного м’яча у прем’єр-лізі ще ніколи не забивав, означав, що господарям потрібно іти вабанк, аби врятувати хоч нічию. Аби освіжити й пришвидшити гру, на початку тайму Володимир Шаран міняє капітана Олександра Казанюка на Андрія Сахневича, який, до речі казати, добряче попсував того вечора нерви маріупольцям. На 52 хв., після чергової стрімкої атаки спочатку Тарас Кабанов розстрільно пробиває – Богдан Шуст упорався з цим убивчим ударом, однак парирувати м’яч удруге після добивання чеха Яна Краліка уже не зміг: 1: 1. І «Олександрія» повністю перебирає ініціативу у власні руки. Попри те, що в цілому «Олександрія» діє агресивніше, маріупольці також відшукують моменти для контргри: до кінця матчу, утім, захисти команд діють загалом впевненіше від креативних атакуючих ланок. На 87 хвилині «Іллічівець», проте, припускається фатальної помилки, дозволивши чорно-жовтим вийти три проти одного захисника. На завершальній стадії досвідчений Тарас Кабанов та свіжий поляк Давід Янчік марнують момент: Тарас віддав пас трохи повільно і не зовсім точно – таким чином захист встиг перегрупуватися. Це був найреальніший за другий тайм шанс для взяття воріт на обидві команди. Матч так і котився до невідворотної, здавалося б, нічиєї, якби суддя додав 3 хвилини. Але арбітр додав чотири. Фактично, навіть не на 90+3, а на 90+4 Денис Кожанов зробив простріл, який замкнув наступним голевим ударом Богдан Бутко, поховавши таким чином надії олександрійців на принаймні одне очко в матчі. Практично, «Олександрія» програла матч, втративши двічі концентрацію уваги в захисті на останніх хвилинах – як першого, так і другого тайму. Можна говорити також про певний фарт, притаманний у цій грі маріупольцям. Можна засумніватися в деяких офсайдах на обидві команди за гру, в непризначеному пенальті після одного з падінь у штрафній Тараса Кабанова та в відсутності/присутності «поза грою» в іллічівців в момент другого взяття воріт. Як не крути: «Іллічівець» виграв, а «Олександрія» програла. Однак, якби там не було, слід констатувати: «Олександрія» всього вдруге поступилася на власному полі, Юрій Паньків вперше (з трьох пробитих) пропустив гол із пенальті, а чех Ян Кралік відзначився дебютним м’ячем в чемпіонатах України . За «Іллічівець» свої дебютні голи в сезоні провели екс-збірник Адріян Пуканич та 20-річний вундеркінд українського та донецького футболу Богдан Бутко. Геннадій Орбу в якості тренера здобув перший свій тріумф (а з ним також – і в.о.головного Віктор Леонов ). Відтак «Іллічівець» на добу входить у десятку найсильніших, тоді як «Олександрія» опиняється на 15-й позиції, і тепер до кінця першого кола матиме змогу піднятися вище тільки в разі невдачі чорноморців в двох турах поспіль, 13-му та 14-му (в Одесі, щоправда, ПФКА матиме змогу особисто «допомогти» одеситам в цьому). Назагал, як із трійцею лідерів, так і внизу таблиці вимальовується доволі чітка тенденція: вже за два тури до кінця першого кола ясно, що «Олександрія» та «Оболонь», а можливо уже і «Чорноморець» та «Зоря» майже остаточно вибули зі списку гіпотетичних борців за першу 10-ку – і за підбором виконавців, і за темпами набирання турнірних очок. А от маріупольці, в разі якщо наміри Віктора Леонова та Геннадія Орбу грати щотуру «по максимуму» не виявляться порожніми, можуть отримати якраз таку змогу. Шкода тільки одного: переглянувши заявочні списки кожної з команд і порахувавши, скільки українців входить у склад тієї чи іншої команд, та середній вік українців з паспортом, хто туди все-таки входить, можна практично безпомилково визначити приблизне розташування клубів у підсумковій таблиці, навіть не знаючи результатів перших 13 турів. І зробити це можуть не обов’язково спортивні журналісти чи фани, але навіть школярі з групи підтримки бейсбольної команди, які просто навчилися читати. Якщо це і називається «популяризацією футболу», та ще й напередодні домашнього Євро, то, мабуть, так воно і є. Залишилося лише дочекатися плодів: високої конкурентоздатності укрклубів на євроарені: тому що поки що вона – вельми відносна. А якщо так, то чи є сенс «високого рівня» футболу всередині країни за рахунок легіонерів,якщо українські «спеціалісти шкіряного м’яча» здатні набирати очки єврокоефіцієнтів ну точно не нижче прибалтійських команд (частково, до речі, укомплектованих легіонерами «третього-десятого ешелону свіжості»). Але це питання в будь-якому випадку риторичне: дитячо-юнацький футбол, за винятком кількох вітчизняних клубних шкіл, в такому стані, що через кілька років нам у будь-якому випадку доведеться залучати навіть не класних, а просто яких-небудь футболістів, якщо залишиться який-небудь вболівальник із числа кабельного телебачення… Або вболівальникам: виходити на поле і як-небудь самим грати у футбол за клуби та за нац.збірну. Геннадий Орбу, тренер «Ильичевца»: - Очень тяжелая игра. Как все газеты писали: «Матч за шесть очков», такой он и получился. Что забили в конце – конечно, нам повезло. Мы сегодня могли как проиграть, так и выиграть. Забили гол, еще имели шанс на контратаках забить, пропустили, и потом уже пошла такая игра… Могли как пропустить, так и забить. Но получилось, что мы забили. - Скажите, Вам не показалось, что более справедливым итогом этого противостояния была бы все-таки ничья? - Я сказал на флеш-интервью, что справедливым итогом этого противостояния была бы ничья. Но в футболе все бывает. Я же говорил: в конце матча могла забить как «Александрия» , так и «Ильичевец». Нам просто сегодня больше повезло: мы забили и выиграли игру. - Как Вы оцениваете игру Бутко? За сборную все-таки столько потратил сил и сегодня был свежий, - это уже опыт или?.. - Нет, зная физическое состояние Бутко, а он очень хорошо готов физически, для него играть два раза в неделю – это не проблема. Тем более, что после игры за сборную он получил один день выходной, так что он был готов… Если честно, здесь, в Александрии я впервые, и скажу такое: если честно, это маленькое Монако. Очень все красиво. И если честно, жаль моего друга, Вову Шарана, что так получилось, но – это футбол… Но дело в том, что можно, знаете, на эмоциях выиграть один матч, а потом три матча проиграть, так что. Футболисты получили сейчас два дня отдыха, и сразу же будем готовиться к игре с «Оболонью». Мы не имеем права в следующем матче играть вничью. После такой победы, тем более. - А Вам не показалось, что Фомин где-то во втором тайме выпал из игры? - Ну, дело в том, что у него была травма. Он еще полностью не был готов. Мы просили его постоянно держать в напряжении защиту – он это выполнил. Но минут через пятнадцать после начала второго тайма он уже подсел физически, однако у нас в запасе был молодой парень Иванов – мы его выпустили минут на пять. Я думаю, что он сыграл неплохо. - UA-футбол: - Если можно, какое место Вы видите для себя как приемлемое после процессов обновления в команде? - Ну понимаете, мы места никакого не видим. Мы просто договорились с ребятами: чтобы выходить на каждую игру и играть, чтобы не было стыдно ни болельщикам, ни нам. - А не тяжело ли вам играть, когда игроки подсознательно думают о том, как бы попасть в «Шахтер»? - Знаете, мы сегодня с Игорем Ивановичем Леоновым сказали перед игрой такие слова: нам не нравится слово «арендованный». Арендованными могут быть магазины, банки. Люди пришли сюда играть в футбол: набираться игровой практики. А все газеты, болельщики пишут: арендованный-неарендованный. Они пришли в команду, отдаются полностью команде. Володимир Шаран, головний тренер ПФК «Олександрія»: - Ех, що можна сказати, коли команда програє на останній хвилині! Звичайно, ми не задоволені результатом. Адже закономірним результатом, рахую, мала би бути нічия. І моментів у нашої команди було, в принципі, більше, і другий тайм провели на належному рівні… Але перший тайм провалили. В чому причина? Я думаю, що основна причина в тому, що боялись грати. Боялися, тому що в першу чергу ставилося завдання результату. Ну а в другому таймі включили швидкість, зіграли нормально. І далася взнаки втрата двох основних гравців – Андрія Запорожана та Давіда Таргамадзе, це однозначно. - Володимире Богдановичу, здалося, що заміни сьогодні не підсилили гри в плані активізації, швидкості… - Я рахую, що Андрій Сахневич ввійшов у гру нормально. А Сергій Давидов грав під нападником, тоді як він – нападник, отож грав не на своїй позиції. Тому що в нас не було кого випускати на крайнього півзахисника, і ми випустили Давидова, щоб він, у першу чергу, не дав зіграти Бутку. Ну і Давід Янчік – він мало зіграв, важко щось говорити, але… - А як Ви оцінюєте гру Тауфіка Салхі? - Салхі був кращим, звісно, але не було підтримки, швидкості… Скажемо так, паралельно ніхто його не підтримав на певному фланзі, і тому тяжко було йому одному. - Я знаю, що Ви не обговорюєте дій арбітра, але, як видалося і фахівцям, і виходило з реакції вболівальників, що якщо не упередженим, то не зовсім точним було суддівство, навіть бокових арбітрів. - Ну, кожен арбітр трактує правила гри в футбол по своєму… Тому, якщо ми бачили і ви бачили, то… я не хочу коментувати цього, чесно кажучи… | |